Владислав Єрко - "Якщо я народився ілюстратором, значить, я не народився живописцем чи екслібрисистом, чи скульптором, чи кимось iще".

Владислав Єрко - "Я дуже люблю фотографію кінця XIX — початку XX століття, дуже люблю кіно, особливо німе, починаючи з Чарлі Чапліна й закінчуючи Фрицем Лангом, Мурнау, Дреєром, Мельєсом. Дуже люблю чорно-білого Куросаву. Але знімати кіно ніколи не хотілось. Я не знаю, з якого боку за це братися. Мабуть, це на фізіологічному рівні властиво певному організму. Народилася людина кінорежисером або фотографом, ось ним вона і буде. Якщо я народився ілюстратором, значить, я не народився живописцем чи екслібрисистом, чи скульптором, чи кимось iще. Я в ілюстрації відчуваю себе найкомфортніше." (розмовляла Настя БОГУСЛАВСЬКА, газета "Україна молода")

Владислава Єрка називають найкращим українським ілюстратором. Він оформив дитячі книжки “Снігова Королева”, “Казки Туманного Альбіону”, серію книг про Гаррі Поттера видавництва “А-Ба-Ба-ГА-ЛА-МА-ГА”, романи Пауло Коельо і Карлоса Кастанеди видавництва “Софія”. Нещодавно книга Вільяма Шекспіра “Гамлет, принц Данський”, проілюстрована Єрком, отримала Гран-прі конкурсу “Найкраща книга Форуму видавців -2008”. І таких нагород, як українських, так і закордонних, у Владислава безліч, але він до них байдужий.

"Я бачу величезну кількість робіт різних художників в каталогах чи в Інтернеті. І весь час мені спадає на думку те, що вже давно реалізовані мої якісь внутрішні відчуття іншими художниками. І якщо я почну щось робити, мені конче треба буде придумувати якийсь фокус для того, щоб не малювати щиро. Щось таке, щоб мене вирізнили серед інших. Чим зараз і займається безліч художників. Вони придумують якийсь хід. Наприклад, серію картин, штук 58, на яких зображені чоловічі носи чи краватки чи ще щось. За цим якась ідея, відшліфовується якийсь текст: дуже постмодерністський, сміливий, красивий. А насправді там нічого нема. Це порожнеча. Наступного разу цей художник змушений придумувати інший хід, бо хтось вже зробив виставку з 59 хвостів.

Я банальний ретроград. І мені подобається живопис, виконаний на полотні і виглядає як картина. Мистецтвознавці кажуть: “Ах эти скучные картины на холсте”. Цей жанр зараз стверджено як якийсь анахронізм і щось давно віджиле. Сучасне мистецтво вже сягнуло якихось інших вимірів, воно займається іншими просторами, об’ємами. А мені все ще цікаве “рукоделие”. Воно мені ближче: тут тепліше, тут не треба сіпатися." повний текст інтерв'ю

Шанувальники Кастанеди певні, що без змінених станів свідомості таке проникнення художника в тему неможливе. Більше - тут

Фантастично красиві роботи найкращого іллюстратора нашого часу тут