[Книга № 24/2008] Сергій Жадан. "ANARCHY IN THE UKR"

Герої вирушили у мандрівку Східною Україною, аби побачити й самим відчути усе замовчане й стерте з історичної пам'яті, те, що вони майже наочно відчувають як "чорні діри в навколишньому просторі". Власне, їхня поїздка - це внутрішній бунт проти східноукраїнського відфільтрованого радянською пропаґандою минулого, протест проти збоченої історичної пам'яті, образа за те, що чимало представників старшого покоління, особливо тих, хто цю історичну пам'ять мав ревно берегти й передавати, свідомо робили зі своїх нащадків "лохів", й нині, коли розкрилася вся глибина неправди й масштаби втрат, вони просто не знають, чому вірити й хто вони .

Зразок стилю:
"Так чи інакше все зав'язується на музиці - і твої знайомства, і твої шкідливі звички, і те, як ти поводишся в ліжку, і те, за кого ти голосуєш на виборах, і чи голосуєш взагалі. Музичний формат насправді є форматом поведінковим..."

***

"Зараз десь близько п'ятої ранку, ми попадали на землю під чиїмось парканом, в будинку за зачиненими вікнами працює телевізор, дивні люди, думаю я, живуть у цьому містечку, без кафе і гучномовців, без проституток і чупа-чупсів, сидять по хатах, позачинялись, суки, на всі замки і дивляться телевізор до самого ранку, що вони дивляться? що їх цікавить? останні новини? Що вони хочуть почути в останніх новинах? чого вони чекають від цього світу, ховаючись від нього за зачиненими дверима і забитими наглухо вікнами? - що їм у свою чергу може показати цей світ, що світ приготував для цих дивних людей, котрі дивляться телевізор у п'ятій ранку? баскетбол?точно, мабуть, баскетбол, що ж іще, як не баскетбол."

Вердикт:
Талановита книга бунтаря та анархіста, що викликає безліч глибоких приводів для роздумів, автор постромантично ностальгує "за привидами із затишшя провулків пам’яті", ловить кайф у "гонитві за демонами щасливого дитинства". Цілком атмосферна, несхожа на інші робота людини, що має свій стиль та своє бачення життя.