Олексій Коган. Фахівець, естет і чесна людина.

Олексій Коган (р. 1957) – один з найвідоміших українських музичних радіоведучих. Народився у звичайній сім’ї радянських інтелігентів. Служив в армії (танкові війська), працював у Центральній науковій бібліотеці, підробляв, виконуючи студентам музучилища контрольні та курсові роботи з гармонії, філософії. Самостійно вивчив англійську мову, щоб читати анотації на джазових дисках. Прийшов до джазу завдяки родичу, який пропрацювавши все життя простим робітником на заводі «Торгмаш», абсолютно фанатично переписував із «ворожого» «Голосу Америки» передачі «Джазова година», автор яких — найкращий джазовий журналіст світу Вілліс Коновер, що пропрацював на «Голосі» сорок сім років.

У різні роки вів програми на радіо «Промiнь», «Континент», «Ностальжі», «Супернова», зараз веде на «М’юзик радіо» й «Радіо Эра FM», організовує вечори джазової музики та українські джазові фестивалі. Він один з небагатьох відомих людей, хто є особистістю, хто замислюється, хто вдумується, хто є цікавим для інших думаючих людей, хто намагається у цьому інформаційному багні, що є в Україні, відкрити пересічним людям світ джазу.

Тут Олексій Коган відповів на запитання УНІАН. Розмовляла Оксана Климончук

Лише деякі думки:
"У тому, що ми робимо, немає помпи, пафосу. Усе-таки на тлі масової культури, сучасної музики є люди, які хочуть слухати щось інше, і ми працюємо саме для таких людей, для музикантів. Ми цього не приховуємо."

"Часом на телебаченні люди, які на джазі не знаються, поставлять якийсь жопкінхор і кажуть, що це джаз… А хтось увімкне ТВ і скаже: «Ой, це джаз? Яке лайно!» – і вимкне телевізор. Проте в нього в голові вже відклалося, що джаз – це лайно. Тому що він не бачив і не чув того, що є найкращими зразками. Бо за хороші зразки з авторськими правами потрібно платити, а роблять так – аби було. А воно так і виходить, і люди так виховуються. Телебачення і радіо давно стали такими, які не виховують."

"Чи можете Ви провести межу між шароварщиною і справжньою українською культурою?
Ось на вас непогані джинси... Ви ж можете відрізнити погані джинси від хороших. Гадаю, я відповів на ваше запитання.
Можна завжди відрізнити справжні гроші від фальшивих. По-іншому я не знаю, як відповісти на це запитання."

"Є багато речей, які дратують, але я намагаюся бути розумнішим і спокійнішим. Мені часом сумно стає, що я найкращі роки свого життя загубив на цей джаз і на цю музику. Бо є ще чимало цікавих речей у житті… Я мало читав, подорожував. Будь-які подорожі були пов’язані з роботою. У мене є кілька місць у Амстердамі, Чикаго, Польщі, де я можу з’явитися сам і провести півтори години на вулиці, просто роздивляючись людей, які проходять повз мене. Від цього отримую величезну насолоду."

"Я часто їх (депутатів) бачу, коли літаю за кордон, коли вони виходять з бізнес-класу, їх зустрічають біля трапу, бо ж воно не може пронести свою дупу п’ять кроків уперед."

"Мене дивує підхід до державного визнання, присвоєння звань Народного артиста України. Хто в нас його отримав? Філіп Кіркоров. При чому тут Кіркоров до України? Дати йому звання народного – це плюнути в очі Тарасу Петриненку, Ніні Матвієнко."

"Вибачте, але гроші для мене пахнуть! Якщо це пов’язано з політикою, – не візьму. Я вже в такому віці, коли за свої вчинки потрібно відповідати."

"Не маю нічого проти націоналізму, проте я не згоден з позицією партії «Свобода». Не люблю, коли кажуть, що в парламенті має бути 79% етнічних українців… Перепрошую, а хто це має визначати?!"

повний текст