близько 200 стор.
Ольга Ковалевська (р.н 1972) - кандидат історичних наук, доцент, науковий співробітник Інституту історії України НАН України, багато років займається дослідженням доби І.Мазепи, є автором понад 60 наукових та науково-популярних праць входила до складу авторських колективів видань "Енциклопедія історії України", "Видатні постаті України".
Книга складається з коротких відповідей на основні питання, що стосуються постаті гетьмана України 1687–1709 рр. Івана Мазепи.
Чим більш масштабною, значущою є історична постать (явище, подія), тим менш прийнятною є будь-яка спроба описати її в чорно-білих, спрощених, примітивних тонах . Лише багатокольорова палітра аналітичного зображення спроможна адекватно передати усю багатогранність, усю складність політичної позиції та духовного світу великих людей.
Радянська історіографія винесла такий вирок І.С.Мазепі: зрадник свого народу і Росії, різко посилив феодально-кріпосницьку експлуатацію селянства, жорстоко придушував селянські повстання. І зрозуміло чому: імперія не допускала навіть будь-яких натяків про можливість існування незалежної, вільної України. Гетьмани України, окрім Богдана Хмельницького, на думку царя Петра, були ніким іншим як «ворами и изменщиками». Акценти на зрадництві замінювали трагічніші і печальніші сторінки історії України періоду гетьманщини. Перед Іваном Мазепою, як відомо, гетьманували Дем’ян Многогрішний та Іван Самойлович. Першого з усією родиною було ув’язнено і після тортур заслано в Сибір. Старого ж Самойловича відправлено до Тобольська, а його сина Григорія після тортур страчено в Севську. Половину гетьманських скарбів забрала Москва, решту передано до військового скарбу. З небаченим дикунством поводилися російські війська в Україні…. Україні заборонялося вести дипломатичні зносини з іншими державами.
Дуже цікавими є спостереження відомого німецького вченого-історика та слов’янознавця Андреаса Капелера, який, аналізуючи ідентифікацію українців(зокрема, і в Росії), розділив їх на «малоросів» (ті, хто свідомо відносив себе до «загальноросійської» спільноти), «хохлів» (цілком байдужих до цих проблем) та «мазепинців» (прихильників державної незалежності України). Отакими були наслідки «справи Мазепи» у дальшій перспективі.
Промовистий факт: влітку 1723 року головний сюзерен, покровитель і водночас«головний режисер» кривавого цькування Мазепи та мазепинців - цар Петро I, приступаючи до фактичної ліквідації Інституту гетьманства в Україні, «обгрунтовував» це так: "Понеже всем известно, что все гетьманы, от БогданаХмельницького до Ивана Скоропадского, изменниками были" (читай: рано чи пізно відходили від Москви!)
Вердикт: Читати обов’язково. Книга викликає бажання продовжити пошук інформації за темою життя гетьманів України.
Ольга Ковалевська (р.н 1972) - кандидат історичних наук, доцент, науковий співробітник Інституту історії України НАН України, багато років займається дослідженням доби І.Мазепи, є автором понад 60 наукових та науково-популярних праць входила до складу авторських колективів видань "Енциклопедія історії України", "Видатні постаті України".
Книга складається з коротких відповідей на основні питання, що стосуються постаті гетьмана України 1687–1709 рр. Івана Мазепи.
Чим більш масштабною, значущою є історична постать (явище, подія), тим менш прийнятною є будь-яка спроба описати її в чорно-білих, спрощених, примітивних тонах . Лише багатокольорова палітра аналітичного зображення спроможна адекватно передати усю багатогранність, усю складність політичної позиції та духовного світу великих людей.
Радянська історіографія винесла такий вирок І.С.Мазепі: зрадник свого народу і Росії, різко посилив феодально-кріпосницьку експлуатацію селянства, жорстоко придушував селянські повстання. І зрозуміло чому: імперія не допускала навіть будь-яких натяків про можливість існування незалежної, вільної України. Гетьмани України, окрім Богдана Хмельницького, на думку царя Петра, були ніким іншим як «ворами и изменщиками». Акценти на зрадництві замінювали трагічніші і печальніші сторінки історії України періоду гетьманщини. Перед Іваном Мазепою, як відомо, гетьманували Дем’ян Многогрішний та Іван Самойлович. Першого з усією родиною було ув’язнено і після тортур заслано в Сибір. Старого ж Самойловича відправлено до Тобольська, а його сина Григорія після тортур страчено в Севську. Половину гетьманських скарбів забрала Москва, решту передано до військового скарбу. З небаченим дикунством поводилися російські війська в Україні…. Україні заборонялося вести дипломатичні зносини з іншими державами.
"Для мене Іван Мазепа - це особистість номер один. І не тільки в Україні, а й у всьому світі."
лідер гурту "ВВ" Олег Скрипка
Дуже цікавими є спостереження відомого німецького вченого-історика та слов’янознавця Андреаса Капелера, який, аналізуючи ідентифікацію українців(зокрема, і в Росії), розділив їх на «малоросів» (ті, хто свідомо відносив себе до «загальноросійської» спільноти), «хохлів» (цілком байдужих до цих проблем) та «мазепинців» (прихильників державної незалежності України). Отакими були наслідки «справи Мазепи» у дальшій перспективі.
Промовистий факт: влітку 1723 року головний сюзерен, покровитель і водночас«головний режисер» кривавого цькування Мазепи та мазепинців - цар Петро I, приступаючи до фактичної ліквідації Інституту гетьманства в Україні, «обгрунтовував» це так: "Понеже всем известно, что все гетьманы, от БогданаХмельницького до Ивана Скоропадского, изменниками были" (читай: рано чи пізно відходили від Москви!)
Вердикт: Читати обов’язково. Книга викликає бажання продовжити пошук інформації за темою життя гетьманів України.
Використана інформація з газети "День".
0 комментов:
Отправить комментарий