Тарас Прохасько (1968 р.н.) - сучасний український письменник, журналіст, один із видатних діячів станіславського феномену. За фахом ботанік. Учасник студентського руху 1989-1991 років. Спочатку працював в Івано-Франківському інституті карпатського лісівництва, а згодом - у рідному місті учителював, був барменом, сторожем, ведучим на радіо FM «Вежа», працював у художній галереї, в газеті, на телестудії."FM Галичина" - серія розповідей, що прозвучали вперше в програмі "Щоденник" на Івано-Франківському радіо, за словами Юрія Іздрика, - вдумливі й по-дослідницьки скурпульозні рефлексії з приводу найнепомітніших, прихованих для непосвяченого погляду проявів буття.
Прохаська порівнюють з Маркесом, Гайдеггером, Прустом і Джойсом.
Зразок стилю:
15.12
"У багатьох із нас є якась таємна мапа — вона може бути дійсно мапою, може бути малюнком від руки, може бути якоюсь фотографією, або ілюстрацією у книжці, якимось малюнком в атласі, схемою в енциклопедії. Може бути старою знимкою із незнайомими людьми або чиєюсь картиною. Часом ця мапа може бути навіть образом якогось автора, пам'ятником чи навіть сквером. Ця мапа може існувати у вигляді старого светра, ложки, стертого ножа або надщербленого горнятка. Вона може бути розчиненою у певному сорті вина чи подрібнена і перемелена разом з кавою спеціального ґатунку. Я вже не кажу про спеції і парфуми, кілька слів, написаних якимось шрифтом, гербарії і нумізматичні або філателістичні колекції. Про стрихи і пивниці, про ліжка і комоди, про мелодії і фортеп'яно.
Вона може носитися у лиці якоїсь людини, часом незнаної, а може бути вибитою епітафією на чиємусь гробівці. Отже, ця таємна карта може бути зашифрована у будь-чому. Єдине, що їх усіх єднає — це те, що вони вказують тобі дорогу до твого персонального втраченого раю. Це схема твого раю і спосіб туди добратися."
... 30.12
Часом буває так, що п'ється вночі у кухні у власному домі. Тоді переважно гість з'являється несподіваний, але дуже очікуваний. Тоді вже сплять домашні. Щось приноситься з найближчого маґазину, а все інше імпровізується і компонується з рештки вечері і ще якихось стратегічних припасів. Переважно робиться цибуля з олією й оцтом, можна ще додати помідорового соку. П'ється, говориться, згадується і співається, слухається улюблена музика.
І десь у цьому всьому постає такий момент, коли не втримуєшся, щоб не показати гостеві щось таке, що тебе тримає. Це можуть бути колекції марок у марківниках, монети, фотографії, підбірки ножів або запальничок, колекція олівців або сувенірів. Можна показати карточки або хоча б альбоми. Якісь ескізи записаних марев, рушницю. Можна завести у найдальшу кімнату і заграти на фортеп'яно. Часом доходиться до того, що включається світло у кімнаті, де сплять діти, і показується—як гарно вони сплять. Можна демонструвати акваріуми з рибками або цілі кактусові сади. Обов'язково цей показ супроводжується такиминасиченими розповідями, що гість розуміє, що він щось втратив у своєму житті. Хоча це насправді є лише твоїм бзіком. Тим штрихом зі світових можливостей, який прийшовся по тобі.
Вердикт: Якби треба було б розробити систему оцінки якості художніх текстів, одним з основних показників були б бали, що нараховувались за співпадіння точки зору автора на речі, внутрішньо дуже важливі для тебе, але, можливо, прохідні для непосвяченого погляду. Якщо відбувається хоч декілька таких співпадінь, Прохасько стає улюбленим автором назавжди. Він проникає в справжню природу речей, в його текстах немає жодного непотрібного слова. Непростий автор для справжніх поціновувачів. Варто і читати і перечитувати.
0 комментов:
Отправить комментарий