Степан Процюк (1964) – известный украинский прозаик, поэт, эссеист.
Образец стиля:
На Михайла Юркевича гори справляли враження недоступної і законсервованої твердині. Цим диким виростам на гладенькій земній поверхні не страшний жоден зайда. Вони перемелять його кишенькову ідеологію, бо просмоктані харизмою цього етносу, підказувала ліва півкуля головного мозку. Але права половина вмістилища розуму нашіптувала протилежне.
Не демонізуй гори, чоловіче; викурити звідси гуцулів (яких так і хочеться назвати якимось окремим народом, принаймні партикулярними українцями) дуже легко -великі переселення, основи санації і т.д. Що змінило тут колишнє опришківське буйство, цей можливий прообраз нинішнього рекету? Адже більшість опришків були в душі анархістами, рабами, розбійниками - ким завгодно, лише не державниками. Навіть вояки УПА, ці лицарі-камікадзе, одержимі смертю і паралізовані ідеєю, не змогли стримати облогу репресивної машини, котра несла на своїх кривавих знаменах комуну для убієнних і напівживих. А хіба пізніше тут не було (бо гуцул прекрасно піддається мімікрії) огрому перешиванців і відступників? І мовчали гори, можливо, заплакані від ганьби, а, можливо, байдужі до всіх локальних і планетарних метаморфоз, до всього, окрім власної холодної парубочої вроди.
А основна маса місцевого населення дудлила самогон і співала на весіллях і, кажуть, навіть на похоронах, сороміцьких коломийок. І стелилася гуцульська дівка під кревняка і чужинця, і лунали горами заласні стогони, шо то було за сніданьні, ті було шо їсти, віліз гуцул на гуцулку та й ни хочи злізти, і котилися лісами, де водяться ведмеді, відлиски диких весняних оргій, і шукали забуття покручені та заневолені душі.
Вердикт: изображение психологии и патопсихологии отношений мужчины и женщины, попытка создания украинского фрейдистского психиатрического романа. Понравится только весьма специфическому читателю. Хотя сам автор - умный и неординарный человек (многие считают его маниакальным графоманом), но этот текст прочитать не пропуская страницы почти нереально. Незачет.
Образец стиля:
На Михайла Юркевича гори справляли враження недоступної і законсервованої твердині. Цим диким виростам на гладенькій земній поверхні не страшний жоден зайда. Вони перемелять його кишенькову ідеологію, бо просмоктані харизмою цього етносу, підказувала ліва півкуля головного мозку. Але права половина вмістилища розуму нашіптувала протилежне.
Не демонізуй гори, чоловіче; викурити звідси гуцулів (яких так і хочеться назвати якимось окремим народом, принаймні партикулярними українцями) дуже легко -великі переселення, основи санації і т.д. Що змінило тут колишнє опришківське буйство, цей можливий прообраз нинішнього рекету? Адже більшість опришків були в душі анархістами, рабами, розбійниками - ким завгодно, лише не державниками. Навіть вояки УПА, ці лицарі-камікадзе, одержимі смертю і паралізовані ідеєю, не змогли стримати облогу репресивної машини, котра несла на своїх кривавих знаменах комуну для убієнних і напівживих. А хіба пізніше тут не було (бо гуцул прекрасно піддається мімікрії) огрому перешиванців і відступників? І мовчали гори, можливо, заплакані від ганьби, а, можливо, байдужі до всіх локальних і планетарних метаморфоз, до всього, окрім власної холодної парубочої вроди.
А основна маса місцевого населення дудлила самогон і співала на весіллях і, кажуть, навіть на похоронах, сороміцьких коломийок. І стелилася гуцульська дівка під кревняка і чужинця, і лунали горами заласні стогони, шо то було за сніданьні, ті було шо їсти, віліз гуцул на гуцулку та й ни хочи злізти, і котилися лісами, де водяться ведмеді, відлиски диких весняних оргій, і шукали забуття покручені та заневолені душі.
Вердикт: изображение психологии и патопсихологии отношений мужчины и женщины, попытка создания украинского фрейдистского психиатрического романа. Понравится только весьма специфическому читателю. Хотя сам автор - умный и неординарный человек (многие считают его маниакальным графоманом), но этот текст прочитать не пропуская страницы почти нереально. Незачет.
0 комментов:
Отправить комментарий