150 стор.Наелектризована емоціями напівреволюційна атмосфера Києва 1990-91 років. Вулицями блукають демонстрації синьо-жовто-червоно-чорної кольорової гамми. Мітинги, пікети, голодування. Перші конфлікти з міліцією насильницького характеру. Балансування між очікуванням та безнадією.
Авторка - дочка Дмитра Павличка, - письменниця, публіцистка, автор праць з історії фемінізму.
З 1985 року працювала в Інституті літератури НАН України. Доктор філологічних наук, професор Києво-Могилянської академії, член Спілки письменників України. Авторка п'яти книжок. Несподівано померла в Києві 31 грудня 1999 р., на 41 році життя.
Вердикт: це насамперед документ епохи, влучний, телеграфний стиль. Ті, хто варився тоді в цій каші, читатимуть "Листи з Києва", ностальгійно згадуючи динаміку на зламі 80-90-х. Були, були деньки. "Листи з Києва" ненав’язливо підштовхують читача до розуміння того, що відбулося в житті України після 1991 року. Здача Чорноморського флоту, фактична відмова від власної частки в алмазному, золотому, валютному фондах, вкладів в Ощадбанку, відмова від зовнішньої політики. І як апофеоз - капітуляція під виглядом добровільної здачи ядерної зброї. Це і був кінець оксамитових конвульсій. ( Володимир Алмашин)
0 комментов:
Отправить комментарий